Як на землі змінюються пори року?

    Нахил земної осі та обертання планети навколо Сонця зумовлюють зміну пір року. Чотири сезони визначаються сонцестояннями - моментами, коли земна вісь максимально нахилена у напрямку до Сонця або від Сонця - і рівноденнями. Зимове сонцестояння відбувається приблизно 21 грудня, літнє - приблизно 21 червня, весняне рівнодення - приблизно 20 березня, а осіннє - 23 вересня. Нахил земної осі в південній півкулі протилежний нахилу в північному. Таким чином, коли в північній півкулі літо, то в південному - зима, і навпаки (хоча місяці називаються однаково, тобто, наприклад, лютий в північній півкулі - це останній місяць зими і найхолодніший місяць; в південній же - останній місяць літа, він же - самий теплий).
 
Слід зазначити, що астрономічні сезони на Землі тісно прив'язані до дат рівнодень і сонцестоянь, тому відрізняються від традиційних весни, літа, осені та зими. Так, астрономічна весна триває з 20 березня по 20 червня, літо - з 21 червня по 22 вересня, осінь - з 23 вересня по 20 грудня, зима - з 21 грудня до 19 березня.   

 Оскільки згідно законів руху планет Кеплера при проходженні перигелію 3 січня Земля рухається по орбіті швидше (30,27 км/с), ніж в афелії 4 липня (29,27 км/с), то сезон зими у північній півкулі коротший, літній сезон довший. Полярний день на північному полюсі триває на тиждень довже, ніж на південному. У південній півкулі все відбувається навпаки. Через зміни відстані між Землею і Сонцем в перигелії кількість сонячної енергії, що досягає Землі, на 6,9% більша, ніж в афелії. Так як південна півкуля нахилена в бік Сонця приблизно в той же час, коли Земля перебуває найближче до Сонця, то протягом літа вона отримує трохи більше сонячної енергії, ніж північна, а взимку, навпаки, отримує менше сонячної енергії. Однак, цей ефект набагато менш значущий, ніж зміна повної енергії, обумовлена нахилом земної осі, і, крім того, велика частина надлишкової енергії поглинається великою площею океанічних вод південної півкулі.

                         Загадки про пори року.

Перша сестра — від квітів рябіє, 

друга сестра — палить, як вогнище, 

третя сестра - від дощів мокра,

а четверта сестра сувора — жах!

(Пори року: весна, літо, осінь, зима)

Загадки про весну

  

Тане сніг і небо плаче,

Промінь по гіллячках скаче,

Кішкам стало не до сну,-

Ми стрічаємо ... в е с н у

*** 

З кінцем зими прийде вона,

Улюблениця всіх, …  в е с н а 

*** 

Привітанням журавля я пробуджую поля, 

Небеса і ручаї та заквітчую гаї. 

Відгадали , хто вона, ця красуня чарівна ? 

(Весна)

***  

Гостя нова завітала – 

Холод-сніг увесь прогнала

І дарує залюбки

Лісу трави і квітки. 

(Весна) 

*** 

Вона приходить з ласкою та із своєю казкою.

Як тільки струсить рукавом - синіють проліски кругом. 

(Весна)

*** 

Вона прокинулась, умилась, зітхнула теплим паром, 

Відразу квітами укрилась й травички ніжним шаром. 

(Земля весною) 

Загадки про літо  

Полунички у сметанці,  

Соловей щебече вранці, 

Дощ немов крізь ситечко, 

Наступило... літечко! 

*** 

Сонце пече, і липа цвіте,

Вишня поспіває, коли це буває?

(Влітку)

*** 

Розквітають в луках квіти, 

зеленіють в лісі віти.

Все зелене, молоде... 

За весною... (літо йде).

*** 

Теплий довгий-довгий день, 

Повна миска черешень, 

Достигає жовтий колос, 

Демонструє коник голос,

І суничка дозріває. 

Тож коли це все буває?

(Улітку) 

***

В небі ластівка летить,

З вітром листя шелестить,

Воду п’є лелека.

Сонце палить.

Спека.

Дозріває жито.

Яка пора?... ЛІТО!

Загадки про осінь

У садку, у гаях блукає,  
Жовті шати одягає. 
Золотисту стелить постіль, 
Жде сестрицю білу в гості.
(Осінь)

***
Невидимка ходить в гаї, 
всі дерева роздягає.
(Осінь)

***  

Без пензлика, без олівця,

розмалювала деревця.
(Осінь)

*** 
Голі поля, мокне земля, дощ поливає, 
коли це буває?
(Восени)

*** 

Ліс у гості закликає,

Нас грибами пригощає,

Неба протускніла просинь,

У права вступає ... о с і н ь.

Загадки про зиму

Прийшла до нас бабуся 
У білому кожусі,
Поля причепурила, 
Пухнастим снігом вкрила. 
Вгадайте, хто вона, 
Бабуся чепурна?
(Зима)

*** 

Снігом все позамітала, 

ріки в кригу закувала.

Холоднішої нема,

Аніж тітонька ... з и м а

***

Стало біло навкруги, 

Я розтрушую сніги, 

Наганяю холоди, 

Води сковую в льоди

В дружбі з дітьми я всіма.

Здогадались? Я... 

(Зима)

*** 

Хто наткав полотна 

аж від лісу до вікна? 

І сміється, задається: 

От така ширина! 

(Зима) 

  Дещо про осінь серця або чи можна в калюжі побачити небо?

  Осінь – це час достиглого винограду. Осінь – це період для роздумів… Як можна не любити ранню осінь? Я обожнюю цю пору: світанкову прохолоду, переплетену із злегенька романтичною ностальгією за літом, перший вранішній туман із дощовими краплями на склі та свіжий запах яблук, які нарешті не купуєш у супермаркеті, а зриваєш із власних дерев у саду. Я люблю, коли під ногами шарудить пожовкле листя, або ж, коли те листя тихо відривається від дерева і заплітається у волоссі. Буває так, що якийсь загублений листок затишно влаштовується у твоєму капішоні, коли ти цього не бачиш і так мандрує з тобою увесь день, а помічаєш його лише увечері, коли уже приходиш додому. І виймаючи отой жовтий неслухняний листочок із капішону, ховаєш його у книжку на пам'ять про чудовий осінній день. Справді, лише восени, коли помічаєш хризантему або айстру, то твій погляд приділяє максимум уваги цим квітам, бо знаєш, що зовсім незабаром той останній відблиск літа вкриється сніговою накидкою! Тільки восени годинами не можеш відвести очей від зоряного неба. Адже у цю пору року небозвід - загадковіший і яскравіший. Лише восени, як ніколи, цінуєш розмову з друзями, яких не бачив ціле літо, і за чашкою гарячого чаю вкотре переконуєшся, що три місяці без сміху улюбленого приятеля – це таки дуже багато. Мабуть, тільки восени буває так, що відпроваджуючи поглядом зграї птахів у небі, хочеться їм подякувати за те, що так гарно співали усе літо для тебе і навіть починаєш шкодувати, що не завжди уважно вслухався у їхнє радісне щебетання. Лише восени сумуєш, що проспав так багато неповторних сходів сонця влітку…

  Та й загалом, осінь – це як не як, але все ж таки перший крок назустріч наступній весні, хоча восени у це ще важко віриться.

Але нещодавно я помітила, що коли у серце приходить осінь, то у житті відбуваються просто дива! Адже внутрішня осінь – це такий період, коли особливо цінуєш тепло щирих усмішок, коли чітко розумієш, кого ти любиш по-справжньому і хто любить тебе. І бачиш уже без рожевих окулярів (бо восени вони стають непотрібними), що дійсно є істинним, а що – лише безхмарною ілюзією…

Але чи не найціннішою особливістю внутрішньої осені є те, що починаєш помічати тих людей, на яких ніколи не звертала особливої уваги раніше через власну заклопотаність якимись справами або через відсутність часу. Лише, коли на серці осінь, розумієш, як треба дякувати за будь-яку, навіть найменшу допомогу і усвідомлюєш, наскільки взагалі важлива твоя допомога іншому. Осінь у душі – це такий період в житті, коли хочеш підійти до безпритульної людини на вулиці і просто так з нею поговорити. І навіть якось дивно стає, що раніше ніколи не зауважувала, що цим людям так насправді важко. Бо лише, коли тобі самому стає холодно, тоді найкраще розумієш, що взагалі означає слово «холод». Осінь – це коли дуже добре усвідомлюєш значення вислову Екзюпері про те, що «ми відповідальні за тих, кого приручили!»

   Осінь серця – це особлива нагода навчитися бачити красу і велич неба всюди... навіть в калюжах!  

Літо.

  Сильна, як і Зима, найвеличніша пора року, тільки її сила та велич в

теплі та стиглості, а не в холоді та застиглості. Літо з Зимою схрещують

свої гарячі і холодні мечі на теренах Весни, особливо, весни ранньої,

коли теплі дні чередуються з морозами і сніговіями. Битва Літа і Зими

розпочинається на Стрітення: впевнене у своїй перемозі, Літо виходить на

прю в одній сорочці, а Зима, передчуваючи поразку, одягає сім кожухів.

Однак, і це їй не допомагає... За давніми переказами, богиня Літо долає

Бабу-Зиму неперевершеною Божественною красою букета літніх квітів - від

одного погляду на них тане лід Зими, а снігопади переходять у теплі

дощі.

  Образ Літа - молода, щедра і багата дівчина-красуня, у вбранні та

прикрасах якої все доречне і чарівне: і квіти, і трави, і плоди, і

стиглі ягоди, і налиті теплом колоски.

  Літо - то найсприятливіша пора року, коли будь-яку справу можна і

завершувати, і продовжувати, і навіть розпочинати.

  На літню пору припадають давні і сучасні християнські свята: в

основному, Зелені свята або Трійця, завжди - Івана Купала, Спаса, Перша Пречиста...

                                 

                         Весна - це одна з  найкращих пір року.

   Весна — це одна з найкращих пір року. Їй радіють усі рослини, тварини, птахи та люди. Природа прокидається та радісно посміхається сонячними промінчиками.

З давніх-давен люди з надією зустрічали весну, з нетерпінням бажали її скорішого приходу. Для цього виконували обряд. Робили солом’яне опудало, яке символізувало зиму. Його спалювали, водили хороводи та співали веснянки.

    Веснянки — це народні пісні, в яких закликалась весна. Діти носили печиво у вигляді жайворонків, щоб птахи швидше прилітали.

   «Ой весна, весна — днем красна» — це найпоширеніша веснянка, яка відома і в наш час. Від імені весни в ній описані всі весняні подарунки:

Принесла я вам літечко,

Щей й рожевую квіточку,

Ще й зеленеє житечко,

Ще й озимую пшеницю

І усякую пашницю.

Весна — це завжди приємний настрій, спів птахів, зеленіюча земля. 

                                     Зима - це казка наяву...

    Зима. Царство снігу і морозу. Одна з його прекрасних картин - це зимовий ранок. Як добре прокинутися вранці і відчути початок нового зимового дня! Прокинешся, підбіжиш до вікна - і твої очі відразу ж засліплює океан кришталево-чистого снігу. Він, немов дорога тканина, блищить і переливається під скупими променями зимового сонця. Дерева на вулиці теж у важкому дорогому одязі. Пишно окутані вони білою пухкою тканиною. На гілках деяких дерев розвішано годівнички. Снігурі, горобці та інші птахи прилітають туди підкріпитися. Приємно і весело спостерігати за галасливою метушнею птахів!
     Вранці може піти сніг. Іноді він густий, пухнастий, а ще може ледь іскритися на сонці. Тоді здається, що з неба сиплеться легке і майже непомітне срібло - і весь ранок через це стає святковим. Дуже приємно бути на вулиці зимового дня, дихати чистим морозним повітрям! Зима - це пора року любима і дітьми, і дорослими нарівні з літом. І це не дивно. Зимова природа нагадує казку. Зовсім ще недавно тонкі гілки осінніх дерев набувають надійний захист під крижаним покривом і снігом. Виглядає це дуже мальовничо. А скільки існує зимових забав! Гра в сніжки, яка так любима дітьми, іноді зачаровує дорослих, і тоді вони граються точно так само, як і сорок років тому. Ліплення сніговика - це взагалі унікальна можливість здiйснити свої творчі задумки. Для «людини», зліпленої з грудок чистого снігу, не шкода ні красивої морквини, ні теплої шапки. А ще з нетерпінням чекають зиму, мріючи покататися з гірки на лижах або санках. Відчуття польоту, захоплююче людину в даний момент, складно повторити за допомогою якогось іншого способу. Холодне повітря рум'янить щоки і бадьорить, але постійний рух не дає відчути холод. Катання на ковзанах, яке так страшить новачків, стає одним із самих популярних варіантів зимового відпочинку. Швидке ковзання по гладкій поверхні, що відбиває дарує масу задоволення і змушує повертатись на каток знову і знову.
Ось і знову пішов сніг. Не встиг двірник розчистити доріжку, дерева струсити сніг, як її знову замело, а на гілки дерев снігопад накинув білосніжний пух. Зима ... Казка наяву ...
Зима - це казка наяву...
Вона приходить поступово,
I ось вночi вже випав снiг,
I стало все казково.
Ялинки одягнули всi прикраси,
Якi подарувала їм зима.
Неначе вогники, горять на сонцi
Криштальнi шубки та взуття.
Дерева трохи похрустiли
Своїми тонкими гiлками.
I вже крижано-бiлi покривала 
Лягли всiма рiчками.
Закуталися в шапки
Дивовижнi шати в лiсi,
Загорнулись в бiлу ковдру
Усi рослини на пралici.
А у парках вже хурделиця
Килимом шовковим стелиться,
Та вражае всiх такою,
Аж сліпучою красою.

               Прислів'я, приказки та народні прикмети                 про пори року:

......Зима

Держись, Хома, іде зима!
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Синиця пищить - зиму віщить.
Був уночі іній - вдень сніг не випаде.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
До завірюхи треба кожуха.

Зимове сонце, як мачушине серце: світить, але не гріє.У місячні ночі сніг не тане.Взимку сонце кріз плач сміється.Грім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурю.Сонце блищить, а мороз тріщить.Зима біла, та не їсть снігу, а все - сіно.Якщо взимку сухо і холодно, влітку сухо и спекотно.Такий мороз, аж зорі скачуь.Зима засніжена - літо дощове. Зимою деньок, як комарів носок.

......Весна

Весняний день рік годує.
Яр-весна - наш отец і мати: хто не посіє - не буде збирати.
Високо і швидко пливуть у неби хмари - на гарну погоду.
Весна красна квітками, а осінь - пирогами.
Грак прилетів - через місяць зійде сніг.
Весна кличе в поле.
Зійшов у березні сніжок - берися за плужок.
Довгі бурульки - на тривалу весну.
Уночі тріщить, а вдень плющить.
До першого грому земля не розмерзається.
Весна ледачого не любить.
Якщо у березні вода не тече, у квітні трава не росте.
Як почав орати, то в сопілку не грати.
На теплого Олексія (30 березня) щука лід хвостом розбиває.
Сонце гріє, сонце сяє - вся природа воскресає.

......Літо

Літо зиму годує.
Прийде літо - все розмаїто, прийде зима - нічого нема.
Бджоли раді цвіту - люди літу.
Горобці в пилюці купаються - на дощ.
В червні ворота підпиратимешь, то взимку голодний дрижатимеш.
Діждала Луки (16 червня) - ні хліба, ні муки.
На Тимофія (2 червня) - велика надія.
Літом і баба сердита на піч.
Після Олени (3 червня) царствуй зелений (тобто буйнотрав'я).
Прийшли Зелені святки - не ховайся в кутки.
Хто влітку спеки боїться,той зимою не має чим грітися.

......Осінь

Грім у вересні віщує теплу осінь.
Дощ у вересні - півголоду, а посуха цілий голод робить.
Осінь збирає, а весна поїдає.
Восени багач, а навесні прохач.
Восени й горобець багатий.
Восени і в горобця є питво.
Якщо у вересні на дубах багато жолудів, чекай багато снігу перед Різдвом.
Якщо лелеки летять високо, не поспішаючи, буде гарна осінь.
Осінь усьому лік веде.
Восени день блисне, а три кисне.